Важливо Розслідування

Земельні махінації у Львові – журналістське розслідування (ВІДЕО)

Менше ніж за рік перед приєднанням до Львівської територіальної громади, у містах і селах навколо Львова роздали 300 гектарів землі.

Про це повідомляє видання dilo.net.ua

У селі Рясне-Руське місцеві депутати поділили територію заказника. Близько 30 га отримали п’ять гаражно-будівельних кооперативів, які створили незадовго до отримання землі. А у селищі Брюховичі депутати дозволили забудувати 3,46 га, де є недобудована школа. Землю отримало підприємство громадської організації, яка 2 роки до цього була у стані припинення. Про це йдеться у проєкті журналістських розслідувань на UA: Львів #Інсайд.

Селище Брюховичі розташоване біля Львова, навколо ліс і дорога земля. Донедавна Брюховичі були окремим населеним пунктом із власною селищною радою, яка минулого року роздала понад 11 гектарів землі. Це територія – як майже 800 площ Ринок у Львові. За словами експерта з нерухомості Миколи Онуфрієнка, ціна за сотку тут коливається від тисячі до 10-15 тисяч доларів.

За словами авторки проєкту журналістських розслідувань #Інсайд Мар’яни Сич, особливо активно земельні операції в елітному селищі почали здійснювати перед приєднанням до Львова. Адже далі цими землями могла б розпоряджатися новостворена Львівська громада. В останні місяці брюховицькі депутати збиратися на сесії по 3-6 разів. Це вдвічі більше ніж зазвичай. До прикладу, у листопаді. 23 листопада 2020 року, в останній день своєї каденції, місцеві обранці зібралися о 8 вечора. На цьому засіданні вони також голосували за низку земельних питань.

Тодішній селищний голова Брюхович Володимир Доманський каже:“Дуже багато було питань. – 12 всього. – Ні, було напевно більше. Я вже не пам’ятаю. Я не буду зараз це обговорювати. Ми повинні були завершити ті питання, які не завершили, відповідно провели сесію. Але те, що ми зробили, я вважаю – правильно. Тому що брюхівчани отримали землю”.

Мешканка Брюхович Вікторія Кулик розповідає, що вперше встала у земельну чергу 16 років тому. Але так і не отримала жодного клаптика землі.

“Я весь той час ходила. Мені весь той час обіцяли, казали, що я є в списках. В них там ще й були якісь окремі списки для своїх і для чужих, я так розумію. Ми ходили з дівчатами на сесії і фактично бачили одні і ті самі прізвища в списках. На сім’ю давали по 2, по 3 ділянки”, – додала Вікторія Кулик.

За майже рік перед приєднанням до Львова, брюховицькі депутати безкоштовно роздали 185 ділянок. За інформацією проєкту журналістських розслідувань #Інсайд, їх отримали, наприклад, Володимир Кондро (0,0200 га) – батько колишнього головного податківця Львівщина Ігоря Кондро, поліцейський Євген Гутий (0,0656 га) та його мама Катерина Гута (0,0053 га), Софія Кураш (0,0369 га) – донька члена виконавчого комітету Олега Кураша, Ірина Долуденко (0,0375 га) – родичка депутата селищної ради Андрія Боднара, Юлія Барчук (0,1000 га) – донька бухгалтерки селищної ради Любові Смолинець, Оксана Микитюк (0,0660 га) – донька інженерки з управління комунального майна селищної ради Любові Гірної, Лілія Олійник (0,0427 га) – дружина депутата селищної ради Арсена Олійника та інші.

Чоловік інспекторки паспортного столу селищної ради Сергій Книга розповів: “Так, дали на сина. На мене не можна було дати. Я колись отримав ділянку в такому місці, що вона мені просто не підходила”.

“Я, як учасник АТО, маю право отримувати будь-де ділянку. – А ваша мама як дізналася, що роздають ділянки?, – Як де дізналася? В пресі дізналася”, – додав поліцейський Євген Гутий.

За словами авторки проєкту Мар’яни Сич, ще чимало людей в цей час змінювали цільове призначення землі. Наприклад, дружина депутата селищної ради Владислава Камінського – Анастасія Воєдило, депутатка селищної ради Зоряна Городецька, член виконавчого комітету Ігор Боберський, інженерка з управління комунальним майном селищної ради Любов Гірна, сестра керуючого справами виконкому селищної ради Дмитра Вознюка – Василина Ярема, син секретаря селищної ради Олександри Ощудляк – Андрій Ощудляк, депутат селищної ради Арсен Олійник та інші.

Щоправда, роздавали у Брюховичах не тільки вільні ділянки. “Цю школу обіцяли ще моєму поколінню, коли ми йшли в 1 клас. Тут мав бути басейн, який розраховували робити на базі теплих вод, які є під нами. Ця територія має високу цінність. Але потім будівництво завмерло, цей об’єкт визнали аварійним і з цього моменту він вже так років з 15 стоїть”, – розповіла мешканка селища Юлія Лацик.

Незадовго до приєднання до Львова, а саме 8 жовтня 2020 року, депутати Брюховицької селищної ради знімають недобудовану школу з балансу і дозволяють підприємству громадської організації “Асоціація інвалідів захисників Вітчизни “Львівська здравниця” її демонтувати. Через тиждень, 15 жовтня, місцеві обранці змінюють цільове призначення землі. Тепер ділянка призначена для громадської забудови, замість будівництва та обслуговування закладів освіти. Минає ще 5 днів, 20 жовтня, і 3,46 гектари депутати віддають у постійне користування тій же громадській організації.

Що ж це за громадська організація, яка отримала землю для будівництва? Її створили 30 вересні 2014 року. 8 листопада 2018-го вона припинила свою діяльність. Далі знову відновила роботу, а саме – на наступний день після того, як у селищній раді зняли з балансу недобудовану школу і дозволили підприємству цієї громадської організації її демонтувати.

За даними проєкту #Інсайд, засновниками громадської організації є двоє учасників АТО – Роман Берко і Остап Проць. За словами Остапа Проця, він уже два роки не має стосунку до цієї організації. Натомість Роман Берко попросив журналістів перетелефонувати згодом, а потім не піднімав слухавку.

Тодішній селищний голова Брюхович Володимир Доманський розповів: “Питання було в тому, щоб були певні гарантії, щоб військовослужбовці АТО/ООС отримали цей реабілітаційний центр для себе. Ми по актах передали це громадській організації, вони вже заключили угоду з будівельною компанією, яка зобов’язується, як вони здадуть в експлуатацію даний комплекс, віддати їм їхнє приміщення”.

Загалом тут зведуть понад 44 105 метрів квадратних, з яких під реабілітаційний центр дістанеться лише 500 метрів квадратних. А це – 1% від майбутньої забудови. І, схоже, будуватиме це компанія “М7”. Ось анонсовано будівництво. У Брюховичах фірма будує давно, а афілійовані до неї компанії отримують землі під будівництво. У медіа не раз ці компанії пов’язували із львівським юристом Левом Козаковим. Він, до речі, теж минулого року отримав у Брюховичах 0,0672 гектара.

Наприклад, будівельна компанія забудовує територію колишнього дитячого табору. За цією адресою нещодавно прописали житлово-будівельний кооператив “Воля”. В ньому донедавна фігурували прізвища засновників вищезгаданої громадської організації Проця і Берка. А в документах від імені громадської організації засвітився номер раніше директора компанії “Козаков і Партнери” – Сергія Горніцького. Прокоментувати цей збіг обставин, чоловік не захотів.

Брюховичі – не єдиний населений пункт, де відбувалися цікаві історії із землею перед приєднанням до Львівської територіальної громади. Це територія ландшафтного заказника “Торфовище Білогорща”. 58 гектарів унікальних торфово-болотних комплексів на головному Європейському вододілі. Раніше ці землі належали Львову, а у 2019-тому їх передали селу Рясне-Руське. А вже у 2020-тому місцеві депутати поділили територію на півтисячі ділянок. Бо по факту заказник тут є, але чітких меж – не було.

“Ми теж роздали землі учасникам АТО. Не тільки нашим людям. Треба теж якось рахуватися, а не віддати нам землю, а тоді буквально влітку, липень місяць, зробити заказник”, – розповіла колишня голова Рясне-Руської селищної ради Емілія Смокоровська.

Юристка правозахисної організації “Екологія Право Людина” Софія Шутяк розповідає, користуватися землею можна і в межах заказника. Але треба лише дотримуватися певних обмежень: “Там можливо випас чи сінокосіння. Будувати гараж, споруджувати якісь бізнес-комплекси – однозначно не можна. Я думаю, що Рясне-Руська свідомо знали, що це земельні ділянки, які не можна використовувати і просто таким чином спішилися бути першими і потім сказати, що вже так сталося, підіть нам на зустріч”.

За даними проєкту розслідувань, три ділянки, загальною площею 3,49 гектарів, під гаражі отримала львівська фірма “Галтекс-брухт” із не місцевими власниками. Близько 30 гектарів поділили між собою 5 гаражно-будівельних кооперативів. Їх створили за декілька місяців до отримання землі. Серед засновників кооперативів теж є цікаві люди. Наприклад, у гаражно-будівельному кооперативі “Автосвіт” – дружина колишнього землевпорядника Єгора Сухецького, у гаражно-будівельному кооперативі “Пікап” – син на той час депутата сільської ради Зеновія Піха, у гаражно-будівельному кооперативі “Сілвер Автор” – мама колишнього інспектора з правових питань сільради Олександра Чудяк чи у гаражно-будівельному кооперативі “Індустріал” – мама колишньої інспекторки з правових питань Юлії Гавелко.

Колишній депутат Рясне-Руської сільської ради Зеновій Піх зазначив: “Син написав заяву і все. Як давно, я не можу сказати. Я не пам’ятаю, що вчора було”.

“Знали, що будуть роздавати ціле село. Ви що думаєте, дали землі, а сільська рада, що повинна була зробити, людям не віддати чи як?”, – додав колишній землевпорядник сільської ради Єгор Сухецький.

Загалом тільки для гаражно-будівельних кооперативів у Рясне-Руському роздали 60 гектарів. Це площа як понад 4,5 тисяч площ Ринок у Львові. У Львівській міськраді вартість цих земельних ділянок оцінили у понад 100 мільйонів гривень. Експерт з нерухомості Микола Онуфрієнко вважає, що ціна цих земель може неабияк зрости: “Рясне-Руське зараз йде на розбудову. Це один з населених пунктів біля Львова, який є цікавий в перспективі. Хороші місця можуть бути і 4-5 тисяч доларів за сотку. Земельні ділянки, які не йдуть під будівництво, дещо дешевші. Але їхня цінність полягає в тому, якщо перевести цільове призначення, їх вартість може у 2-3 рази піднятися”.

Вияв земельної щедрості довкола Львова тривав майже рік. За який депутати сільських і міських рад роздали понад 300 гектарів землі Вартість цих ділянок – понад 600 мільйонів гривень. Значну частину земель отримували діти, родичі працівників сільради та депутатів. Тобто, тих людей, хто ухвалює рішення. Натомість люди, які роками стояли у земельній черзі, але не мають родичів у сільрадах, продовжують чекати.

%d bloggers like this: