Зі студентських років львів’янка Зоряна Когут брала участь у подіях Революції Гідності. Пізніше стала волонтеркою, а згодом – військовослужбовцем Десантно-штурмових військ ЗС України.

Пише видання dilo.net.ua

Зараз дівчина проходить військову службу у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді ДШВ ЗСУ. У 2014 році у складі цього ж з’єднання, її батько Тарас Личко захищав Луганський аеропорт. Своєю історією до Дня захисників і захисниць України Зоряна Когут поділилася Суспільному.

Під час Революції Гідності Зоряна Когут була студенткою-другокурсницею. Тоді дівчина навчалася вокалу.

“На той момент я жила на квартирі в Любомири. Це така неймовірна просто жінка. Нас з Майдану там було дуже багато. Я там проживала як студентка, а з нею був чоловік ще, вони були активними волонтерами. Коли був період студентського Майдану, то всі друзі, які приїжджали туди з інших міст, вона всіх приймала і ми спали і на підлогах, і на ліжках. Нас там було дуже багато”, — каже Зоряна Когут.

Після закінчення Майдану друзі та близькі, з якими вона була пліч-о-пліч, долучилися до лав Збройних Сил України та поїхали захищати кордон.

“Тоді я була 17-річною дівчинкою. Я дуже сильно переживала, що вони там, а я ні. Але я знайшла свою нішу на той час і зрозуміла, чим я можу бути корисна, і почала волонтерити. Батько на той час вже був з вісімдесяткою під Слов’янськом”, — каже військовослужбовиця.

У той час Зоряна познайомилася з хлопцем, який зараз є її чоловіком. Зараз він працює пожежником.

“Це був такий період після Майдану. Зоряна була мені як символом тієї, можливо, незалежності до якої ми прагнемо. От в комплексі все це: краса, розум, цілеспрямованість — це мене підкорило”, — каже Денис Когут.

Невдовзі дівчина вирішила стати військовослужбовицею як тато.

“Я бачила приклад своїх чоловіків. Я бачила приклад свого батька, який в мене доброволець, бачила приклад свого чоловіка, приклад свого дядька, чоловіка сестри — вони також добровольці. Тобто в мене вся сім’я робить якийсь внесок. Інакше я не могла”, — каже Зоряна Когут.

Зараз дівчина служить у 80-й десантно-штурмовій бригаді.

“Це і фізична підготовка, і різні умови: дощ, сніг. А на Сході зима дуже люта. В одну ніч було -25 градусів і це був мій наряд. І коли у тебе замерзає волосся, коли вії у тебе замерзають і снігу просто по коліна, і ти йдеш через поле, то складно але знову ж таки тебе гріє думка, що ти не просто так це робиш. Гріє думка, що ти після того прийдеш в школу і побачиш тих дітей і зрозумієш, що зараз вони мають можливість вчитись в мирній школі, тому що такі як ти стоять на обороні їхнього міста, на обороні Луганщини”, — каже захисниця.

Батьки військовослужбовиці кажуть, донька завжди була хороброю, тож вони не здивовані, що Зоряна обрала такий шлях.

“Я десь розумію, що є бойові чергування, наряди, коли не завжди є можливість спілкуватися, не завжди тягне мережа. Це нормальне явище. Але звісно мама переживає за доцю і я переживаю, може, не завжди це показую, це таке переживання внутрішнє. Бо покажи жінці, що ти переживаєш, то взагалі істерика буде”, — каже батько Зоряни Тарас Личко.

Десантниця додає, продовжуватиме боротись, допоки Україна не стане справді вільною.

“Я впевнена, що колись ми побачимо ту країну, за яку ми боремось, ту країну, за яку ми віддали дуже велику ціну і віддали найкращих людей, я впевнена що це все недаремно і ми доживемо до того дня, коли Україна справді стане вільною і дітки, які зараз підростають, як моя маленька сестричка, вони нам скажуть: “Дякую!”, — каже Зоряна Когут.