В 2023 році українська енергосистема має об’єднатися з європейською. План приєднання реалізується з 2017 року, коли була підписана Угода про умови майбутнього вступу до ENTSO-E і є частиною євроінтеграційних процесів.
ENTSO-E – це європейська мережа операторів системи передачі електроенергії, що об’єднує 43 оператора ринку електроенергії з 36 країн. Організація створена в 2009 році, проте частина української енергосистеми вже була інтегрована до Європи, ще з 2003 року.
Бурштинський енергоострів – умовна територія, що охоплює Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську області, електромережі якої фізично від’єднанні від загальноукраїнської мережі та поєднані з країнами Європейського Союзу – Румунією, Словаччиною та Угорщиною. Це дозволяє заробляти на експорті закордон.
Вартість електроенергії на БуОс відрізняється від ціни в Об’єднаній енергосистемі України. Наразі, вона є нижчою за ціну в ОАСК та значно нижчою за ціну в країнах, куди можливий експорт. Проте, зважаючи на те, що генерація в даному регіоні обмежена лише потужностями Бурштинської ТЕС, Калуської ТЕЦ та Теребле-Ріцькою ГЕС, існують великі ризики під час аварій та форс-мажорних ситуацій, а об’єми експорту обмежені потужостями ЛЕП.
Джерело – ДП «Оператор ринку» – oree.com.ua
Фізично об’єднані енергосистеми України, об’єднані з енергетичними системами Російської Федерації, Білорусі та Молдови. Крім внутрішніх чинників, приєднання України до ENTSO-E, можливе лише одночасно з Молдовою, через залежність їхньої мережі. Зважаючи, на обставини, з якими нещодавно стикнулися наші сусіди, в плані дефіциту газу, дана сторона може бути тільки рада, такому вирішенню ситуації.
Процес приєднання України до європейської електромережі не відбувається безболісно. Як і в ситуації з транзитом газу, поставка електроенергії та вугілля, вже довгі роки є одним з інструментів впливу Російської Федерації на внутрішню та зовнішню політику України.
Електромережі РФ та України, неодноразово за період незалежності тимчасово працювали відокремлено одна від одної. Такий прецедент вже був в 1999 році, в період між першим і другим туром президентських виборів, що спричинило тимчасові віялові відключення. Наступний відчутний період розпочався з російською агресією, в результаті якої частина вугільних шахт України, була окупована та в результаті якої, виникла болюча потреба експортувати, фактично добуте на Донбасі, вугілля з РФ.
Наступний виток проблем розпочався з 1 листопада 2021 року, коли Російська Федерація відмовилася постачати енергетичне вугілля в Україну. Насамперед мова йде про енергетичне вугілля – антрацит, яке мало піти на Луганську, Криворізьку та Словянську ТЕС і Дарницьку, Сумську та Чернігівську ТЕЦ.
Це породжує як локальні, так і глобальні проблеми. З одного боку, українська теплова генерація зустріла опалювальний сезон з рекордно низькими запасами вугілля. Частково причиною цього є низькі ціни на електроенергію в період квітня-червня 2021 року, що позбавили можливості закупити достатньо палива вчасно, а також світові тренди росту цін на енергоносії – періодами ціна вугілля сягала 300$. Локальною проблемою, в свою чергу, є постачання вугілля на Луганську ТЕС, що фактично, через війну, має єдине джерело поставок вугілля, з окупованих територій. За 9 місяців 2021 року, Україна імпортувала з РФ більше 10 млн. тон вугілля.
Ситуацію могла виправити закупка електроенергії в Білорусі, що вже мала місце періодами, з осені 2019 року. Проте, поки що, можна передбачати, що цього не відбудеться, адже білоруська сторона відмінила відповідні аукціони. До того ж, імпорт електроенергії з Білорусі, дуже не подобається союзнику України – Литві, яка дуже запуском атомної станції в Гродненській області.
Очевидно, що прийдешній зимовий сезон Україна пройде важко. В Міненерго поки що, публічно не розглядає варіант з віяловими відключеннями – скоріше за все, обійдеться зменшенням споживання з боку промисловості. Проте в гіршому випадку, не можна забувати і про це. Євроінтеграційні процеси України – багатогранні. І не можна сказати, що дана ситуація спричинена виключно процесом приєднання до ENTSO-E. Проте, можна зробити висновок, що приєднання до європейських електромереж та одночасне, повне відключення від РФ та Білорусі є питанням енергетичної безпеки держави.
Окремо варто згадати, про статус учасників ENTSO-E. Принципово важливо, для відстоювання інтересів України, є повноправна участь «Укренерго» в європейській мережі операторів, на рівні з іншими учасниками. Для прикладу Турецький оператор TEIAS, хоч і входить в мережу, проте має лише статус спостерігача.
Яскравим прикладом можливої вигоди, яку може отримати Україна від членства в ENSTO-E, являється Польша. Приєднання до європейської мережі, створює можливості для експорту та імпорту електроенергії з цих країн, проте не означає «рівняння» ціни з європейською.
Так, графік індексів РДН демонструє, що вартість електроенергії в Польщі, є значно нижчою за ціну в сусідніх країнах Європи та навіть в Україні. При цьому, в Польші відсутня атомна генерація і джерелом більшої частини електроенергії є вугільні ТЕЦ та відновлювальна енергетика. При цьому, тарифи для побутових споживачів в Польщі є значно вищими, ніж в Україні.
Також графік індексів РДН демонструє, що тільки впродовж останнього тижня, було два періоди коли ціна на польському РДН ринку опускалася нижче за українську.
Джерело – ДП «Оператор ринку»
Приєднання до Європейської мережі, не означає автоматичний ріст цін на електроенергію, як би не вважали скептики. Вартість електроенергії для побутових та непобутових споживачів, в різних країнах Європи, відрізняється залежності від податкових ставок, вартості та джерел генерації та енергоресурсів.
Польща, як і більшість країн Європи, стояла біля витоків ENTSO-E в 2009 році. Створення самої структури відбувалося приблизно одночасно з імплементацією в законодавство країн Європейського союзу та кандидатів на вступ, Третього енергетичного пакету. Так звані «енергопакети» – комплекси законодавчих змін для подолання монополій та лібералізації ринку, приймалися в Україні в рамках євроінтеграційних процесів.
Якщо порівнювати ціни 2009-го (рік заснування ENTSO та повної імплементації Третього енергопакету в Євросоюзі та країнах-кандидатах на вступ) і 2011 році, то вартість електроенергії для побутових громадян, в Польщі, знизилася.


Джерело – StatSoft
Якщо переглянути статистику за 2015-2019 роки, то можна побачити, що в Польщі спостерігається в середньому стала ціна на електроенергію для побутових споживачів. Дані приводяться за до карантинний період відносної стабільності. При цьому, в країнах Європи, на відміну від України де пільговими 250 кВт/год, діє зворотній дисконт. Тобто домогосподарства чим більше споживають – тим менше платять. При цьому, стабільність вартості в Україні, для побутових споживачів, зумовлюється державним регулюванням вартості. Проте, українська генерація як в зазначений період, так і зараз, страждає від вартості і дефіциту енергоресурсів.
Джерело – Kosatka.media
Зараз слідом за ростом цін на енергоресурси спостерігається ріст цін на електроенергію, як в Україні, так і в Європейському союзі. Проте, як вже зазначалося нижче, ціна на електроенергію в Україні продовжує бути дорожчою ніж в Польщі та дешевшою за інші сусідні країни Європейського Союзу.
Приєднання України до ENTSO-E потребуватиме великих інвестицій в українські електромережі, а саме в будівництво інфраструктури – ЛЕП та підстанцій. До того ж, потребує значного оновлення сама генерація, як через європейські екологічні тренди, так і через закінчення ресурсу обладнання.
Інвестиції для реалізації цих потреб, можна буде відшукати, як в середині України, так і за кордоном. Відчуваючи можливість заробітку на експорті, можна очікувати інвестицій в оновлення власної інфраструктури з боку приватної генерації, зважаючи на те, як вона реагувала на введення пільг для «зеленої енергетики» впродовж останніх 5 років. Державна генерація ж може отримати кредитування з боку ЄС та ЄБРР.
До того ж, питання енергетичної безпеки активно обговорювалося на зустрічі президентів Зеленського та Байдена. США активно допомагають Польщі, з будівництвом атомної станції та висловили готовність надати підтримку Україні. Тож можна констатувати, що питання приєднання до ENTSO-E – це незворотній процес, який необхідно пройти Україні. В якому статусі та яку вигоду будуть отримувати генеруючі компанії та Україна, після приєднання до європейської системи, залежить виключно від нас.