Склалося так, що перезавантаження системи державного управління синхронно з місцевими виборами. Об’єднувалися громади, нарізалися райони, уточнювалися повноваження і коригувалися фінанси. Тепер наслідки глобальних паралельних процесів відчувають на собі українці, які отримують нижчої якості соціальні послуги на тлі погано організованого процесу передачі майна та повноважень від старих районів новим, а від тих — новоствореним об’єднаним територіальним громадам. Децентралізація, що на самому старті, у 2015 році, опинилася «без голови», сьогодні очікувано зіштовхнулася з невідповідністю секторальних реформ у соціальній сфері, медицині, освіті.

“Що стосується ситуації на місцях, то тут кілька моментів. По-перше, після закінчення другого етапу бюджетної децентралізації та першого етапу адміністративно-територіальної реформи сталося розбалансування всередині місцевого самоврядування: між рівнями, групами й органами. Всі зміни збіглися з місцевими виборами, які відбулися на основі глибокої партизації. У ради прийшло багато нових людей, які чули про одну систему, а коли отримали мандати — опинилися зовсім в іншій”, – вважає виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан.

Довгі роки поширювався міф, що в результаті децентралізації на місцях з’являється багато повноважень. Першими, хто поліг його жертвою, стали депутати районних рад. «А ми що, не приймаємо рішень по землі? І на будівництво не впливаємо? Тендерів теж не замовляємо? Ого! А навіщо ж ми сюди прийшли?» – пояснює Олександр Слобожан.

Також експерт підтвердив свою гіпотезу, що якщо цього року громади якось протягнуть на створеній за останні кілька років фінансовій подушці, то наступного в них не буде грошей на надання якісних послуг.

“Місцевої влади сьогодні  бояться, бо вона більш професійна. У цій ніші ще збереглася певна селекція, і вона ближча до людей. Тому багато голів громад були переобрані  на другий-третій термін. Однак у центральної влади свої завдання, у місцевого самоврядування — свої. Згідно з п’ятою статтею Конституції України, народ здійснює владу через органи державної влади та  органи місцевого самоврядування. І наша позиція сьогодні — не про сепаратизм і феодалізацію, в яких постійно намагаються нас попрікнути, а про  зміну розуміння філософії місцевого самоврядування. Згуртованість же нам потрібна саме для того, щоб знаходити баланс усередині, чітко позначати свою позицію зовні, тим самим утримувати здорову температуру — 36,6,” – розмірковує виконавчий директор асоціації.

Про бюджет, повзучу експансію Центру і «чесний проєкт 80% ПДФО для громад»

“Тоді як усі європейські держави почали фінансово підтримувати місцеве самоврядування, наша — всю відповідальність скинула вниз. Це вже було навіть не про «відкусити», а про «проковтнути». У місцевого самоврядування хотіли забрати 130 мільярдів гривень, але ми відбилися, втративши, зрештою, кілька десятків мільярдів. Однак товариші не відступали. Парламент раптом вирішив дати пільги бізнесу. Початкова ідея була дуже правильна: дати муніципальній владі право самостійно пройтися по КВЕДах і звільнити від податків тих, хто перебуває у критичній ситуації. Чому? Не тому, що мери такі добрі, а тому, що вони практики й розуміють: якщо цього ресторану зараз не підтримати, то він закриється і вже не підніметься. А це втрати бюджету в перспективі. Але потім, з ініціативи профільного комітету ВР, малих закрили на карантин, а великі мережі продовжували працювати. Ось тоді був перший шок на місцях і повне нерозуміння позиції Центру” – стверджує Олександр Слобожан.

“Ми жорстко окреслили свою позицію, влада зробила крок назад, але клерки з комітету навмисне відтягнули підписання президентом нового законопроєкту, і великий бізнес таки отримав пільги. А ми втратили ресурси — всього на таких авантюрах у податкових надходженнях близько 65 мільярдів гривень бюджетів розвитку. Це без урахування того, що нам критично порізали програми Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР).Ось чому, питається, на ДФРР залишили всього 4,5 мільярда гривень? Якщо у країні не було грошей, то звідки з’явилися 7,5 мільярда на депутатську субвенцію соціально-економічного розвитку? І тут уже ми будемо вчитися виявляти принциповість” – обурюється виконавчий директор.

“Коли в громаду приїжджає депутат, якого вона обрала, і каже, що привіз їй 30 мільйонів гривень, — треба знайти в собі сміливість сказати депутатові «спасибі» і послати його подалі з цими грішми. Бо ці 30 він узяв із тих 500 мільйонів, які забрали в цієї ж громади податками, внаслідок чого недофінансовано медицину, освіту тощо. Депутат пограбував також ДФРР, де громади з проєктами чесно виграли конкурси, а тепер не можуть добудувати об’єкти. Їх вартість зростає з кожним місяцем, як і критика місцевої та центральної влади. Тому депутатський соцеконом треба ліквідувати якнайшвидше і працювати з прозорим інструментом ДФРР. Ми маємо навчитися дякувати депутатові не за подачку, а за якісний законопроєкт в інтересах громад. Який дозволить місцевій владі зробити дорогу, зберегти будівлю тощо. І люди починають це розуміти. Зокрема й частина думаючих депутатів. Ось коли вони допоможуть провести в залі 80% ПДФО для громад, ось це буде заслуга перед громадами” – підсумовує Олександр Слобожан.